Від тепер 3 лютого для філософсько-теологічної спільноти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича – особливий день. Адже 3 лютого 2017 р. відбувся перший випуск магістрів-культурологів. Звісно, дипломи отримали й багато здобувачів освітнього ступеня магістр за іншими спеціальностями, які готую кафедри філософсько-теологічного факультету, а це – філософи, соціологи та релігієзнавці.

Вручення дипломів у великій, славній і дивній у своїх величних та гідних людської поваги ділах плеяді магістрів – випускників філософсько-теологічного факультету відбулося в Залі Засідання Священного Синоду Резиденції митрополитів Буковини і Далмації (сьогодні – Червона зала університету). Тріумфу й урочистого піднесення святу своєю присутністю додав Ректор університету Степан Мельничук, який і вручав кожному магістру диплом, а викладачі-наставники, старші колеги, друзі і, звісно ж, батьки – забезпечили їм моральну підтримку, вселяючи своїми напутніми словами надію та впевненість у завтрашньому дні.

Від імені випускників з блискучою, а головне – багатообіцяючою власним духовним і етичним потенціалом промовою до присутніх звернулася Саша Лебедьова. Магістр культурології Олександра Лебедьова все своє студентське життя присвятила глибинам культурології, однак, на мій погляд, її заслуга не стільки в цьому, скільки в тому, що вона навчилася відчувати культуру, а не лише усе знати про неї. А допомогло їй виховати в собі це високе почуття українське поетичне кіно, до вивчення якого молоду і здібну до творчого пошуку спонукала Ірина Василівна Гутковська – її науковий керівник, наставник і друг (канцелярської мовою – куратор). Принаймні – такими є мої спостереження як завідувача кафедри культурології, релігієзнавства та теології.

Певна річ, що кожен з присутніх у залі випускників міг би так само гарно сказати і, безперечно, кожен з них заслужив на те, щоб про нього було написано. Наразі обмежуюся лише цим стислим повідомленням. Але обіцяю, що більш розгорнуті портрети наших перших культурологів світ таки побачить. Адже це – не просто добре теоретично і практично підготовлені культурологи, до навчального навантаження яких входило багато годин різного роду практик і, зокрема, організаційно-управлінської, а добре сформовані, інтелектуально та духовно-морально зрілі особистості, які навчилися любити не себе у культурі, а культуру в собі, не себе в культурології, а культурологію у собі. А це, повірте, багато значить.

Нижче я написав про перший випуск магістрів культурологів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, на якому мав велику честь, радість і бажання бути, адже це – перші випускники кафедри культурології, релігієзнавства та теології за таким фахом. Але вони – не просто перші. Вони – неповторні і як фахівці, і як люди. Багато хотілося б сказати на їхню адресу, але тут подаю лише фрагмент із мого офіційного виступу, а точніше – слова, промовленого від серця до сердець, сповнених віри, надії і любові під час вручення дипломів.

Шановний пане ректоре, декане, колеги завідувачі кафедрами! І, звісно ж, наші найдорожчі випускники та їх батьки!

Особливо хочу звернутися до культурологів. Адже вони є першим випуском магістрів з культурології, при чому не лише в Чернівецькому університеті, а в усьому західному регіоні нашої країни. Водночас я хотів би наголосити на тому, що ви - не просто перші. Ви, напевно, перші з багатьох випусків філософсько-теологічного факультету, за який нам не тривожно, а тим паче не соромно. Бо направду відбулися. Відбулися не лише як високоосвічені фахівці, на чому неодноразово наголошував голова ЕК Василь Бобик, а ви стали сильними, вольовими, готовими до прийняття відповідальних рішень, Ви оволоділи всіма навиками і вміннями, щоб їх оперативно та результативно виконувати.

Нам неодноразово доводилося чути, що перший млинець – завжди глевкий. Однак ви, шановні достойники, своєю працею, своїми прагненнями до опанування професії, а головне – єдністю сердець та щирою дружбою, постійним бажанням і одностайністю в прагненнях не підвести групу і куратора, не посоромити честь та гідність факультету й кафедри, на якій спеціалізувалися, цілком і повністю зруйнували це, здавалося б, неспростовне твердження.

Дуже швидко проминуло п’ять з половиною років вашого навчання в університеті. За цей час вам не раз довелося пройтися по килимовій доріжці нашого факультету, розглядаючи кожного разу пам’ятні фотографії на стендах тих, хто стояв біля його витоків і працював, примножуючи його славні науково-педагогічні традиції. Хтось пізнавав у них великих подвижників віри та благочестя, хтось відомих вчених і педагогів, а хтось себе в майбутньому…

І, як би там не було, як би не склалася доля, пам’ятайте завжди, що всіх їх об’єднувало одне – любов до рідної школи – тоді це були Філософський і Теологічний греко-православний факультети, а зараз – їх повноправний історичний спадкоємець – Філософсько-Теологічний Факультет.

Шановні друзі, від сьогодні ви поповнюєте сонм випускників Філософсько-теологічного факультету ще двадцятьма шістьма іменами. Фото вашого випуску неодмінно займе своє достойне місце, а ваші імена будуть вписані золотими літерами на скрижалях його історії. Але це не означає, що на цьому завершується наша з вами спільна мета і спільний шлях. Ми вас випускаємо, але не відпускаємо!

Дорогі випускники, вітаючи вас з врученням дипломів і випуском, покладаючи на вас великі сподівання і надії, дозволю собі звернутися до вас словами апостола Павла: «Браття, стійте і тримайтеся міцно передання, якого ви навчені чи то словом, чи то ділом, чи то посланням нашим» (2 Фес. 2, 15). Нехай цей відомий заклик, адресований апостолом народів до фесалонікійських християн дві тисячі років тому, стане для вас від сьогодні найбільш переконливим закликом, надійним дороговказом і дієвим керівництвом для здійснення ваших професійних здібностей та гідного громадянського служіння на благо української держави й українського народу.

Покидаючи стіни рідної Альма Матер, зумійте будь-що зберегти в своєму серці частинку любові до неї та тих, хто був з вами поруч упродовж усіх студентських років. А далі – не скупіться ділитися цією любов’ю з тими, хто зустрінеться вам на життєвій дорозі. Бо якраз по цьому і впізнаватимуть Вас – хто ви, чиї учні і яких батьків діти.

Низький уклін Вам. В добру і щасливу путь, дорогі випускники! Хай Вам щастить завжди та в усьому!

Завідувач кафедри культурології, релігієзнавства та теології, д. ф. н. Шкрібляк Микола Васильович

Найрідніші наші випускники! П’ять з половиною років навчання – п’ять з половиною років студентського життя промайнули як одна мить. Ми разом з Вами раділи вашим досягненням і хвилювалися з приводу невдач. Ось Ви вже самостійні, кваліфіковані фахівці своєї справи, не побоюсь цього слова, майбутнє спеціальності «Культурологія». Сумно прощатися з Вами, але у житті кожного наставника і його вихованця настає невідворотний момент розлуки, діти дорослішають, а пташенята вилітають із батьківського гнізда. Сподіваємося ФТФ ЧНУ справді став для вас рідною домівкою, попри закономірні складнощі у навчанні та житті Ви зуміли достойно подолати усі перешкоди і здобути ОР «Магістр». А ще, Ви знайшли справжніх друзів, пережили чимало знаменних подій, які наповнювали змістом ваше незабутнє студентське життя. Сформувався Ваш світогляд, коло інтересів, потяг до знань та уміння їх знаходити, що є, мабуть, чи не найважливішою якістю в сучасному інформаційному суспільстві. Залишайтеся такими ж безпосередніми, щирими, допитливими і талановитими особистостями якими Ви є. Ми пишаємося Вами! А для мене особисто, Ви завжди будете не лише першим, а найкращим випуском спеціальності! Отже, нехай це буде перша вдала сходинка ваших творчих звершень, реалізації себе у життєвому просторі. У добру путь і щасливої Вам дороги!

куратор 605 групи, к. і. н. Гутковська Ірина Василівна