• Презентація збірки поезій «У кожного історія своя…»

    Офіційне представлення збірки поезій «У кожного історія своя...» відбулося 8 листопада в стінах Чернівецької обласної універсальної бібліотеки імені М.Івасюка. У відділі краєзнавства презентували та декламували свою поезію студенти третього курсу спеціальності «культурологія» філософсько-теологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

    читати далі...
  • Захист курсових робіт на IV курсі

    25 квітня відбувся захист курсових робіт на IV курсі спеціальності «культурологія». Студентів-культурологів було поділено на дві підгрупи. Комісія у складі наукових керівників під головуванням завідувача кафедрою д.ф.н. Шкрібляка М.В. аналізувала рівень написання наукової роботи, якість знань студента, а також уміння логічно та змістовно відповідати на поставлені запитання. Наукові керівники оголошували висновок про курсову роботу студента, визначали якість висвітлення обраної теми. Рішення стосовно оцінки курсової роботи приймалися колегіально. читати далі...
  • Захист курсових робіт на ІІІ курсі

    22 квітня відбувся захист курсових робіт на ІІІ курсі напряму підготовки (спеціальності) «культурологія». Студентів-культурологів було поділено на дві підгрупи з метою оптимізації процесу виступів студентів та обговорення їх наукових досягнень. Обидві групи відвідав завідувач кафедрою, активно долучаючись до обговорення результатів студентських досліджень. читати далі...
  • Олімпіада 2016

    До цьогорічної Всеукраїнської студентської олімпіади з культурології, яка відбулася на базі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» долучилися і наші студенти-культурологи – Кульбабська М., Яцина Х. та Бабіченко Д.

    читати далі...
  • ЩАСЛИВИЙ ТОЙ, ХТО СІЄ ВІЧНЕ, ДОБРЕ…!

    На тлі мало не катастрофічних явищ, що охопили чи не всі сфери суспільного буття людства, серед яких дедалі відчутнішою є антропогенна криза, чим раз гостріше постає проблема браку імен, які б трудилися там, де Бог їх покликав до життя, а головне – сподобилися в Нього ласки зайняти те місце, якого б згодом змогли стати справжньою окрасою. Ба навіть більше, досягнути статусу вченого й управлінця загальнонаціонального рівня.

    До таких непересічних особистостей належить Василь Олексійович Балух, який 21 листопада (на Михайла) урочисто та у великому колі найближчих і найрідніших йому людей відзначив свій щедрий на багаті ужинки 60-літній ювілей.

    Запорукою його успіху, на моє глибоке переконання, є те, що його трудовий шлях – це не звичайна праця і заробіток на хліб насущний, а той рідкісний випадок, коли і професія, і покликання стають одним єдиним цілим.

    Попри те, що народився Василь Олексійович на засланні, як і попри складні випробування, котрі чекали на родину Балухів уже тут на рідній землі, з цього звичайного мишинського хлопця (родина Василя Балуха по материній лінії з села Мишин, що на Коломийщині) виріс знаний і шанований вчений, педагог та керівник. А ще – люблячий чоловік, батько та дідусь, надійний друг і вірний наставник, словом, людина, котра гідна поваги.

    Не вдаючись до докладного опису феномена успіху професора В. Балуха, подаю фрагмент з вітального слова, з яким я мав за честь звернутися до ювіляра в «Аристократі» у той святочний день: «Шановний Василь Олексійович, дорогий наш ювіляре! Від колективу викладачів кафедри культурології, релігієзнавства та теології, а також студентів, які спеціалізуються при ній, щиросердечно вітаємо Вас з славним шести десятилітнім ювілеєм! Ми глибоко шануємо Ваш багаторічний досвід і високий професіоналізм як очільника кафедри та керівника факультету, блискучого педагога-викладача та знаного і науковця. Але найбільше ми пишаємося тим, що чи не кожен із нас пройшов через Ваше густе сито. Серед нас практично немає жодного, кого б Ви не брали на роботу, не рекомендували в аспірантуру чи докторантуру, словом, не сприяли у нашій самореалізації та самоствердженні. Кожен із нас мав нагоду не раз пересвідчитися і у Ваших високих людських якостях, адже кожен із нас не раз прибігав до Вас за порадою, радою та розрадою. Це та багато чого іншого зобов’язує нас бути гідними Вашими друзями, колегами та послідовниками. Ваші роки – то Ваш і наш безцінний скарб. Ваш дослідницький запал, науковий ентузіазм та управлінський потенціал спрямували багатьох із нас на добру дорогу. І якби хто не поставився до цих слів, для нас Ви назавжди залишитеся прикладом безкомпромісного служіння високим ідеалам великої дидактики, прикладом того, як належить любити все те, без чого неможна говорити про людину як найвище створіння Боже. Достойне товариство, не маючи на меті ідеалізувати чи канонізувати нашого шанованого ювіляра, не можу, однак, втриматися, щоб не процитувати відомого німецького педагога, вченого і громадсько-культурного діяча Адольфа Дістєрверга, який, наголошуючи на справжній місії учителя, говорив «Він один, звичайно, не в змозі зробити усе, однак саме він закладає основи всього». Таким для нас є Ви, шановний Василь Олексійович! Вельмишановний ювіляре, у цей святошний для Вас день, ми хочемо низко схилити перед Вами голови, подякувати Вам за Ваш жертовний труд на благо нашої кафедри, факультету, університету загалом і кожного з нас зокрема. Нехай у Ваших подальших задумах завжди буде мудрість Божа, у професійних діяннях – підтримка однодумців, а на серці – легко і приємно від людської вдячності, а не заздрощів.

    Міцного Вам здоров'я та життєвої наснаги, щастя, родинного затишку й добробуту»!

    Між тим, більше про доктора історичних наук, професора, заслуженого працівника освіти України, лауреата премії імені Михайла Грушевського НАН України, академіка АН ВО України, член-кореспондента НАПН України, а ще – почесний доктор ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди та ін. скажуть вам окремі фотофакти з урочистого застілля в ресторані «Аристократ» 21 листопада та на філософсько-теологічному факультеті 23-го, який ювіляр очолює уже більше п’ятнадцяти років.